Благотворительные обеды

DSC01355Що таке благодійність? Це безкорисна допомога людям, які потребують її. На жаль, сьогодні дуже багато таких людей: дітей-сиріт, немічних, бідних, літніх людей. Зараз стало популярним серед зірок, займатися благодійністю. Але все це робиться на-показ, лише для власної користі. Найбільше ціниться та підтримка, яка надається від щирого серця. Це не обов’язково має бути велика кількість грошей або дорогих подарунків. Також, не потрібно зупинятися, якщо ти не здатен допомогти всім, ватро допомогти хоча б одній людині, адже зробити людину щасливою і є найбільше щастя.

Ще з дитинства батьки навчають нас допомагати людям, розповідаючи історії своїх пращурів, коли люди не полишали один одного в біді, ділилися чим могли зі знайомими, сусідами чи просто незнайомцями, коли й самі ледве зводили кінці з кінцями. Розповідали про ті часи, коли у людей відбирали все і забороняли родичам підтримувати їх, коли незнайомі люди підкладали шматочок хліба і зовсім не хвилювалися, що про цей добрий вчинок ніхто не дізнається. Я вважаю, що потрібно бути уважними до людей, не полишати нікого в біді, адже, можливо, і нам колись знадобиться дпомога.

Монахині Густинського монастиря, під настановами ігумені Віри, щоп’ятниці, суботи та неділі, приїжджають до Стрітенського храму з благодійними обідами для кожного, хто бажає відвідати смачних та ситних страв. З самого початку молодь стрітенського храму з великим задоволеннямдопомагає ставити столи, розливати борщ та чай, виносити тарілки. Отак ми всією дружною церковною общиною, кожний потроху, займаємося благодійністю, допомагаємо людям.

«І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш? А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній? А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. А другого дня, від’їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!» (Лк., X, 25–37).

Тож давайте і ми, будемо ближчими до людей, допомагатимемо їм та намагатимемося виконувати заповіді Божі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *